Мене тут не було вже десь тиждень. І взагалі мене не було у цьому суєтливому світі дость довгий час. Тобто хтось був - ходив на пари, слухав тупорилі моралі вій двинутих на усю голову фізруків, отримував "А" за заліки, перегавкувався з нерадивими тАвАріщами, слухав музику та дивився кіно на компі(яке дивився уже разів сто), але то був не я. Мене на цьому світі не було. Я був десь далеко. Не знаю навіть де. Там, напевно, де усе має сенс, де усе робиться швидко і безболісно, де я люблю і мене люблять. І як же, трясця його матері, важко з того світу вертатися у цей. Сюди, у цей хаос, у цей зоопарк, до цих бидлоподібних людей з тупорилим виразом обличчя та очами без іскри. Але така банальна реальність цього непростого життя. Єдина втіха це мої побратими(посестрини значно меншою мірою) і боротьба за мою любу Україну! А от із реальністю доведеться змиритися. Хоча ні. Я не буду чинити ТАК як усі. Я краще щось у цьому житті підлаштую під себе. Чи когось. І сам налаштуюся(вкотре) на боротьбу. Бо вона, схоже, буде довгою та кривавою. І біс із нею! Справлюся*))) 


*************************                  ************************                        *************************               *****************


Найкрасивіша військова форма усіх часів і народів  - Лейбштандарт СС "Адольф Гітлер". І форма СС узагалі. і не треба мені казати що я нацист - мені суто з естетичної точки зору та як завзятому мілітаристу той однострій подобається. Блін, тому чудаку, який її створив є(чи то пак було?) чим пишатися у цьому житті. Суперово виглядає - чорні шинелі, до блиску відполіровані чорні чоботи, сірі гудзики та знаки отличия(ФІЛОЛОГИ, ЯК ЦЕ БУДЕ УКРАЇНСЬКОЮ???). Ну і шльоми німецькі замість фуражок чи безкозирок. Короче, виглядає дійсно круто. Вміли німаки форму шити. А заодно і Маузери штампувати. Тоді це була неабияка честь - по три дубових листка у петлицях! І з "Маузером 98k" через плече. Але якщо чесно, то мені значно приємніше та почесніше було б носити вишиванку, зверху оливково-коричневий кітель, а на погонах відзнаки чотового. Ну і петлюрівку з Тризубом на голові і ППШ у руках. Мені підійшло б, еге ж)))  


* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *


Я  - холостяк від сьогодні і до кінця днів моїх! Не за переконаннями, але за життєвими обставинами. Хоча ні. Ті обставини сформували мої переконання. Добре це чи ні я дізнаюся не зараз. Десь років у 60, коли усі мої друзі та подуги матимуть сім'ї, дружин чи чоловіків та дітей, а у мене буде лише моя Ідея, котрій я хочу присвятити усе життя. Не знаю, хто має рацію - що краще, одне чи інше. Взагалі-то, не заперечуватиму, що деколи хочеться банального людського щастя - дівчину, а у перспективі й дружину. Тільки от тут є такі моменти, що унеможливлюють цю справу повністю. Перше - ЖОДНА дівчина не витримає морально таку важку людину як я. Друге - моя перспектива - боротися за цю Ідею потом і кров'ю і можливо віддати усе заради неї. Не кожній фройлін це підійде. І третє - дівчат, котрих можна назвати справжніми Людьми у цьому світі (майже?) не залишилося. Взагалі є одна дівчина, у котру я неймовірно хочу закохатися по самі вуха, але чого я не хочу, так це укотре відкривати свою душу людині. Будь-якій. Бо це небезпечно. Досвід такий я уже мав. Сумним він виявився. Не треба тому наступати на ті самі граблі вже вкотре. А може, варто???
 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * 

Започатковую цикл "Найкрутіші армії світу"


Австрійська армія - одна з найкращих армій світу. Таке військо може бути зразком для інших!