Оскільки мишу я розтрощив об стіну, додавши для надійности молотком, намагаюся вгамовувати комп лишень клавіатурою, відтак не ображайтеся на помилки чи відсутність форматування..

Кароч, любі друзі! З курінного я відступив на 2-3 дні, щоб вилікуватися ібо зараз в лазареті (чит. вдома) з інфекційною ангіною, температурою 38,2. Ага, вчора ще мав кліща на спині, котрого довелося виколупувати голкою з лінзою і ліхтариком і не без допомоги добрих людей. Хочу якомога швидше видужати і бігом назад до майстра Скіфа і малих, а то вони з демолібералом-пацифістом Хіміком геть збожеволіють.

Чому ж я ту щось пишу? Сидів би си й лікувався..Але в ніч із середи на четвер я був змушений добиратися від озера Охнич, де відбувається курінний, до Луцька БЕЗ маршруток. Якби це все не відбулося зі мнов, ніколи б не повірив..

Так от, вийшовши з території табору десь о 20-й з чимось непомітно щоб не підривати бойовий дух малих, безнадійно провтикав останню маршрутку до Луцька, що йшла з Маневич о 21-й.. Від Карасина до Маневич – 2 з чимось км і я вже настроївся на факану пішу прогулянку без музики, намагаючись зупинити попутку. 5-6 машин проминуло, але підібрав мене якийсь хлопець на «Ладі» і довіз до Маневич БЕЗКОШТОВНО, відмовившись брати гроші. Якщо хтось із тих, хто це читає знає його – подякуйте, дуже він мене виручив!

Але до Луцька ще близько 80 км.. Дзвоню до Грома, той погано почувається і не мо приїхати автівкою, Телефон, сука, розрядився безнадійно і не вмикається. Йду пішки вздовж дороги і намагаюся зупинити машину – хоча хєрово намагаюся.. Головні приколи чекали на мене у кафе «Околиця» за 2 км від столиці Палестини. Дізнавшись про мої пригоди і невдачі, продавець Валера і хазяйка кафешки мене безкоштовно напоїли чаєм, нагодували і навіть запропонували переночувати коли що.

От так я там і танцював на площі біля кафешки, ходив до акабів(пост за 300 метрів) щоб вони мене посадили на машину і вони намагалися, але жодної машини до Луцька не було.. я вернувся до Околиці і мені сказали, що є автобус із заробітчанами із Закарпаття, що працювали в кацапстані і тепер повертаються. Ті ж самі люди, що нагодували мене, попросили водія мене взяти і взяти БЕЗКОШТОВНО!!! А Закарпатці – чудові люди)))) Пригостили цукерками, печивом і Живчиком, пропонували навіть пиво, але я того не вживаю, словом, СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ АБО УКРАЇНЕЦЬ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ УКРАЇНЦЕВІ! Доїхав я без пригод, прийшов додому, почуваючись  прекрасно морально і ХЄРОВО фізично.

Висновки:

1. Ніколи б не подумав, що люди здатні на доброту до незнайомих людей. Виявляється, здатні. Навіть таку безсердечну потвору, як я, це вразило до глибини душі.
2. Якщо я вам небайдужий, то наступнього разу, коли їхатимете до Малевич, зупиніться біля кафе «Околиця» і потисніть руку продавцю за те, що потурбувалися про мене.
3. ЗАКАРПАТТЯ!!! Люблю тебе за твою говірку і добрих людей! Хлопцям-заробітчанам – велике спасибі. Ітом приїду до вас на бограч і гамбовці.
4. А ви приїздіть на синьооку Волинь на озеро ОХНИЧ!!! Не пошкодуєте! (Якщо не доведеться повертатися додому посеред ночі)))))